Мисте́цтво — одна з форм суспільної свідомості; вид людської діяльності, що відбиває дійсність у конкретно-чуттєвих образах, відповідно до певних естетичних ідеалів. У широкому сенсі мистецтвом називають досконале вміння в якійсь справі, галузі; майстерність.

.Українське слово «мистецтво» походить від німецького Meister (майстер), яке в свою чергу походить від латинського Magister (навчитель, начальник), що в свою чергу, вірогідно, утворене шляхом поєднання слів magis («великий») та histor знавець, умілець, згодом — актор (histrion). Етимологічно цей термін співзвучний з біл. мастацтво, а також старопольським misterstwo, і в українську мову був позичений відносно недавно. Створення цього слова приписують також редакторам часопису «Основа», або Олені Пчілці.

У багатьох слов'янських мовах термін пов'язаний зі словом «умілець», «вміння», зокрема чеськ. та словац. umeni, серб. та словен. umetnost, босн. umjetnost. Російська назва искусство походить від запозиченого в часи християнізації з болгарськоїизкуство-то (корінь — искус (=искушение), тобто спокуса) і є історичним свідченням настороженого ставлення православної церкви до художньої творчості^[2]. У багатьох європейських мовах використовуються слова латинського походження — фр. та англ.art або ісп. та іт. arte. Відповідником латинського ars в грецькій мові є слово τέχνη, що первісно означало мистецтва, науку, вміння або ремесла (порівн. укр. рукомисло). Останнє слово – τέχνη – було запозичено багатьма мовами, в тому числі й українською для таких слів, як техніка.