Образотворче мистецтво
Образотворче мистецтво — вид творчої діяльності, що відтворює дійсність за допомогою образів, що сприймаються за допомогою зору. Об'єднує живопис, графіку, скульптуру, каліграфію.
Живопис — зображення на площині зовнішнього світу, що перетворено творчою уявою художника. Поділяється на станковий й монументальний живопис. До монументального живопису відносяться фреска, мозаїка, вітраж, що, в основному, створюються на історичну, релігійну або міфологічну тематику. Станковий живопис поділяється на портрет, пейзаж, натюрморт, картини на побутову тематику. Панорама відноситься до монументального живопису, але включає в себе й елементи станкового живопису. Треба пам'ятати, що будь-яка класифікація на абстрактному рівні недостатня, деякі явища виходять за її межі. Наприклад, мозаїки та фрески можуть мати й камерний характер.
Виділяють різні техніки живопису — олійний живопис, темпера, емаль, пастель, туш, енкавстика, акварель та ін.
Графіка — вид зображального мистецтва, що використовує як основні зображальні засоби лінії, штрихи, плями, що наносяться на папір, картон. Колір може застосовуватися, та грає в графіці додаткову роль. Виділяють станковий малюнок, книжкову мініатюру, журнальну, газетну графіку, прикладну (плакат, реклама), а також комп'ютерну графіку. Виділяють унікальні малюнки (існують у єдиному екземплярі) й друкарську.
Скульптура — вид зображального мистецтва, твори мають об'ємний вигляд, як матеріал використовують мармур, бронзу, глину, лід тощо. У круглій скульптурі виділяють статуетку, бюст, статую, скульптурну групу. Рельєф — скульптурне зображення, розташоване на площині (виділяють горельєф та барельєф). Головні жанри скульптури — портрет, історичні, міфологічні, релігійні зображення, анімалістичний жанр. Монументальність — одна з можливостей скульптури, що забезпечує її синтез з архітектурою (наприклад: гробниця Медичі у Флоренції Мікеланджело Буонарроті, в якій розташовано портретні зображення, алегоричні статуї «Ранок», «Ніч»). Виразні й зображальні засоби скульптури — світло й тінь.
Музика
Музика — вид , в якому засобом втілення художніх образів є окремим образом організовані музичні звуки; реальність, що захоплено в емоційних переживаннях й передано через музичні звуки, в основі яких закладено узагальнені інтонації людської мови. Основними елементами є лад, ритм, темп, гучність, тембр, мелодія, гармонія, поліфонія. Музика фіксується в нотному записі й реалізується в процесі виконання. Музику поділяють на світську й духовну, на інструментальну й вокальну. Музика розділяється на роди й види: опера, симфонія та ін.; на жанри — пісня, хорал, марш, сюїта, соната та ін.[13] На відміну від живопису, схильна до абстрактного вираження. Музика безпосередньо впливає на почуття людини. Співвідношення звуків — мелодія — підкорюється математичним закономірностям.
Мистецтво слова
Слово активує всі чуттєві реакції, може імітувати відчуття і т. д., та в цей же час слово має абстрактне значення. Живопис та скульптура використовують неконвенційні знаки, а мистецтво слова — конвенційні (через це І. Кант, Г. В. Ф. Геґель ставлять його на верхівку своєї класифікації мистецтв). Коли слово промовляють, воно набуває й звукової образності, звукопис може слугувати й опису візуальних образів. Поет, письменник може створити художній образ кількома деталями.
Роди й жанри художньої літератури: епос (поема, епопея, легенда, казка, дума), лірика (гімн, ода, елегія, мадригал, епіграма, епітафія) й драма (філософська, історична, любовна і т. д.). Деякі жанри складно віднести до одного з родів літератури (балада, байка — в них головною є дія, проте важливу роль грає й настрій). В епоху класицизму літературні жанри поділялися на «високі» (епопея, ода, трагедія) та «низькі» (бурлеск, драма, комедія). В радянський період «вищим» жанром вважався роман-епопея.
Театр
Театр — форма виконавчого мистецтва, в якому головним засобом виразності є акторська гра (актор втілює задум постанови). Театр — вид колективної творчості, що об'єднує зусилля режисера, драматурга, акторів, художників, костюмерів і т. д. Твір театрального мистецтва — це спектакль. Театр поділяється на комедію (любовна, соціальна, сатирична, comedia del' arte), трагедію й драму (історична, любовна, психологічна, документальна, політична, філософська).
Кіно
Кіномистецтво — синтетичний вид мистецтва. Поява кіномистецтва зумовлена досягненнями науки й техніки в області оптики, хімії, електро- й фототехніки, фізіології зору (відкриття можливості сітківки ока на 1/10 секунди зберігати зображення). Також появу й розвиток кіно стимулювали соціальні особливості новітнього періоду історії: потреба в художньому осмисленні дійсності, загальне зростання динаміки життя і т. д. Передумовою кіно став також роман Нового часу (поєднував бачення дрібних подробиць з епічним охватом дійсності; виділення загального й крупного плану — в творчості Оноре де Бальзака, Стендаля, Ф. М. Достоєвського); акторська гра — відкриття Станіславським зв'язку між внутрішнім станом людини й фізичною дією; будова внутрішньої композиції в живописі.
Кіно охоплює життя в усьому його естетичному значенні. Час є засобом виразності для кіно. Основи художньої мови кіно — монтаж, ракурс (зміна кута зору на подію, що фіксується кінокамерою), план (загальний, середній, крупний).
Кіно поділяють на документальні й художні. Жанри художнього кіно — кінокомедія, драма, мелодрама, епопея та ін. SevenGames
Немає коментарів:
Дописати коментар