Мистецтво та окремі його аспекти є предметом наукового дослідження. Наука, що вивчає мистецтво загалом та пов'язані з ним явища — мистецтвознавство. Галузь філософії, що займається вивченням мистецтва — естетика. Феноменами, пов'язаними з мистецтвом, займаються й інші суспільні та гуманітарні науки, такі як культурологія, соціологія, психологія, поетика і семіотика.
Вперше до системного вивчення мистецтва звернувся Арістотель (384–322 до н. е.) У своїй праці «Поетика». В інших працях Арістотель також поклав початок систематизації наукового знання і наукового методу.
У наші дні особливу роль у вивченні мистецтва відіграє семіотика. Ця наука, що з'явилася в кінці XIX століття, розглядає широкий спектр проблем з точки зору комунікації та знакових систем. Юрій Лотман (1922–1993), радянський культуролог і семіотик, у своїх роботах запропонував семіотичний підхід до культури і описав комунікаційну модель для вивчення художнього тексту. При такому підході мистецтво розглядається як мова, тобто комунікаційна система, яка користується знаками, впорядкованими особливим чином.
Існує гіпотеза, що мистецтво виникло раніше від науки, і довгий час вбирало її в себе. І мистецтво, і наука є знаковими системами пізнання людиною природи і самої себе і для цього використовують експерименти, аналіз та синтез.
Відмінності мистецтва від науки:
- Наука і техніка має більший вплив на речі, а мистецтво — на психологію;
- Наука домагається об'єктивності, автори ж творінь мистецтва вкладають у них себе, свої почуття;
- Науковий метод строго раціональний, в мистецтві ж завжди є місце інтуїтивності й непослідовності;
- Кожен твір мистецтва є єдиним і закінченим, кожен наукова праця — лише ланка в ланцюзі попередників і послідовників;
Дані відмінності правильні лише при поверхневому розгляді їх сутності. Кожен пункт являє собою окрему тему для дискусії.
Немає коментарів:
Дописати коментар